всі поснули.
це – як знаходитися у трамвайному депо
за кілька хвилин після півночі:
ще недавно у цих вагонах хтось кудись їхав, про щось розмірковував...
порожні трамваї з сидіннями, схожими на тюльпани,
що змерзли від останніх морозів.
поснули рядочком.
ось – дивний чувак на прізвисько чінаскі. посилає у жопу всіх,
хто називає його генрі. він хропе, як розхуячена колишніми піонерами
піонерська труба. йому сниться дівчина, що лежить поруч,
хороший секс, якого нам всім так не вистачає, кльовий тверезий секс.
ось – дівчина, яка лежить поруч. їй сняться равлики.
мать його так – думає вона, до чого тут равлики?! навіщо вони мені, коли
цей дивний напівголий чувак мацає мої цицьки?
моя дружина. їй сняться трамваї, потяги і водолази.
це з нею завжди так – чоловік сидить на кухні, не відаючи, куди себе подіти
цієї божевільної ночі, а їй сняться водолази...
біля вікна тихо сопе вчорашній іменинник, його звати шандрук,
тому що так звали якогось вояка-націоналіста, і сниться йому
москальський літак, підбитий із замерзлої від українських морозів м-16.
а ще йому сняться собачі очі. він доторкається до них кінчиками пальців.
вони гарячі і тендітні. він просинається і розуміє, що це цицьки
дівчини, яка лежить поруч.
я дивлюся на єдиний вогник у вікнах будинку навпроти і слухаю
шум води – жінка, яка не знає куди себе подіти, миє наш посуд,
прибирає наші недоїдки і недопалки, все вимиває, вичищає,
потім, стомлена, засинає на лавці.
власник квартири спить на балконі. на ногах у нього спить його кішка.
вони сняться одне одному.
я дивлюся у вікно і переконую себе у тому, що все так і має бути,
і завжди хтось прибере твій брудний посуд, позсипає до смітника твої покручені недопалки, разом із твоїми покрученими думками...
і що з того часу, як моя мама перестала купати мене у великих
блискучих ночвах, нічого не змінилося, і можна вважати,
що мій світ – нова копійка, яку не доведеться розміняти.
– ти чому не йдеш спати? – питається дівчина, яка лежить поруч.
– не хочу бути втомленою іграшкою. |