О бідненька моя екзистенціє, ти заблукала тутечки, нікому не потрібна, сліпенька і мене не можеш віднайти, а я будучи п’яним прикував себе до ліжка, відвернувши пику до стіну лежу і чекаю на похмілля...
Вони хочуть тебе вкрасти! Кляті репортери. Тікай моя пташко, вони хочуть випрати тебе в хлороформі, клонувати і подати людям через телевізор. А ті подивляться на тебе чисту, без шрамів, у гарненькому платтячку з квіточкою і заблюють тебе своїми словами, думками...а ти не винна...чуєш екзистенціє? Ти ні в чому не винна...!
Хіба ж твоя вина, що я кохаючись думками з думками тої дівчини з чату, забуваю твоє обличчя, і не моя вина...і не дівчини з чату, але якби ми втрьох зустрілись, посидіти трохи ввечері на кухні то було б точно як в опереті, яку написав хворий на епілепсію під час одного з припадків. Та біда в тому люба екзистенціє, що цілуючи її я забуваю про тебе, цілуючи тебе забуваю про неї. І смішно від того що кожна з вас і жінка і коханка. Доки я вірю в тебе, доки з тобою її не існує, я вірю в неї і тільки-но я з нею, не існує тебе. Я нікому з вас не зраджую, просто ви знаєте одна про одну, а я не знаю про вас двох одночасно...Ви не можете одночасно існувати в моєму хворому світі....
Он прийшли люди в білих халатах...стережись, то ідеологи. Вони хочуть тебе навчати, але самі не вірять в те що навчають, вони прикували власні екзистенції до батареї ланцюгами щоб заробляти гроші. Ти хочеш навчатись? Добре, навчайся, але не в них! Вони змусять тебе працювати з 9 00 до 18 00 і платити податок в пенсійний фонд, і розкажуть, де саме в твоєму денному розпорядку має бути смерть, в п’ятницю о 17 годині, щоб не збіднів пенсійний фонд, і щоб до понеділка могли підшукати заміну.
А пам’ятаєш як нам було добре ? Сидіти разом, дивитись на Дніпро, дудлити пиво і думати на самоті про світле майбутнье України. А зараз мила екзистенціє зустрічаю тебе після роботи ввечері, і то не завжди тверезий, ховаю погляд немов школяр що трахнув шкільну вчительку, а ти кожен раз ще більш лагідна, і від того мені ще більш соромно, і я ненавиджу себе.
Мила екзистенціє будь добра, звари мені чогось поїсти на ранок, укрий мене теплим одіялом і побажай мені добраніч, а ще росскажи мені, що та дівчина, з чату, гарненька і мене кохає і що в нас буде троє діточок, ...так так, доки не забув, мені ще треба роботу знайти щоб там з тобою зустрічатись, ти ж правда зможеш це зробити...ага, і ще одне, нагадай мені вранці що світ чудовий і що бог існує....і ще допоможи....і доки не забув...і якщо тобі буде не важко то....
Якщо вирішиш піти назавжди, в записці в рубриці P.S. вкажи, де ти сховала пістолет я там залишив патрон для скроні… |
