Я ніхто. Я лузер. Я чмо.
Глина, що лишилася під божими ногами,
коли він ліпив людину.
Із особистих перемог
у мене лише десять літрів пива за ніч
і те, що я ніколи не дрочив.
У світі немає нічого, за що б я віддав життя.
У світі немає нічого, за що б я його не віддав.
Я не боюся смерті,
не жалкую за померлими,
не хочу нікого рятувати,
не хочу рятувати себе.
Глина, глина, глина.
По мені пройдуть тисячі черевиків,
божих, янгольських, диявольських, людських.
По мені пробіжаться сотні собачих лап, котячих лап.
Птахи ж не будуть
на мене сідати,
бо не побачать в цій гамулі води і зерняток.
А потім з мене зроблять цеглину,
дешеву, нерівну і перепалену.
І вмурують до інших,
закриють від поглядів європейським сайдінґом.
Я буду пити воду з кондиціонерів.
Я буду їсти це важке холестеринове повітря,
відпрацьоване впевненими у собі людьми.
Тоді у мене не стане останнього - сонця.
Навіть час для мене не минатиме.
Він зникатиме, і по всьому. |