Йшов дощ. Ми стояли під грибочком і дивилися навкруги.
Ото і то було цікаво.
Чистий погляд твоїх думок. Яскравий сон очей.
Як воно було смішно.
Нас тоді було багато під тією парасолькою, що розглядали світ навкруги наче чисті озера.
Дивно, якщо тоді тобі було настільки байдуже. Йшов дощ.
Одного разу ми стояли під парасолькою. Чомусь саме ця мить відкарбувалася в пам’яті.
Одного разу ми стояли під парасолькою. І нібито все було добре поки не з’явився наш «дружок». Це вже зараз зрозуміло, що то був за «дружок», а тоді він радісно протрубив на всю околицю, що дощу немає і всі йому повірили і пішли гуляти та захворіли деякі з нас на пневмонію. Звичайно, цікаво, хто цей негідник, що всіх обдурив? Але про це потім, бо зараз важливіше те, що всі образилися на парасольку.
Хоча до чого тут парасолька? О, не зволікай! Попереду гнучке повітря твоїх слів. Шалений темп твоїх дій вимагають поквапитися мовчазних вовків, що мають гострі, як лезо, зуби. А ти, сміховисько, даремно намагаєшся їх переконати, що він «дружок».
Так от. Понеділок, шоста година вечора, сонячний, такий день, чистота неба просто супер і настрій відповідний, в доброму гуморі крокуємо стежинками парку, посміхаємося. Спека, вітерець з моря трошки освіжає, але важко, спека і ці постійні підйоми та спуски, як-не-як гори, виснажують. Із превеликим сумнівом спостерігаємо за чувачком, який хоче врятуватися від цього приморського літа за допомогою пива. Ні, не допоможе. А може й допоможе. Усі ці думки від високої температури повітря. Холодне, солодке морозиво. Та поїхали в аквапарк, нарешті, скільки тут ще будемо підсмажуватися. Або на пляж. Та ні, ми підемо вечеряти, спека спадає. Наберемось. Години через три. Розійшлися, хто куди, а ми в кафе.
А вони поза межею. Ну і як ми будемо набиратись, якщо вони поза межею досяжності? Слухай, у них у кожного є ключ, а у нас жодного, треба забрати хоча б один. Чого ми з ними зв’язалися?
То було на морі. Так ось. Йшов дощ, а ми. То про що це я? А, дощ скінчився і ми підхопили нежить. І все це «дружок», дощу вже нема, пішли гуляти. Ще б пак, у нього «мартінси», а у нас не для дощу кеди. Отаке воно, без парасольки та трухляві кеди. |
