Я довго жила на полотнах Рубенса -
Ніч’я, та зважилась бути з вами.
Прикрашена тілом, не хутром-бусами,
Прийміте мене, не кривіть вустами.
Я згодна, краса моя – справа смаку.
Вона – не проситиме пальми першості,
Її не оціниш ні в позі раком,
ні, вибачайте, у позі вершниці.
Я вас кохаю: не їм, а й не худну,
Стаю широкою тіло-тінню.
Та не виконуватиму прилюдно
Першої волі з першого хтіння.
Гойдну стегнами, піду в полотна,
І ще кілька раз вам, напевно ж,.. наснюся.
Я – пишнотіла, душею - голодна,
У світ нещедрий не повернуся
2008. |
