у сурмах і мотлосі сплять збожеволівши равлики,
мугикають, мілко дрижать, налипають рясно.
у равликів в жилах пульсують потоки зіркові
молочного шляху, і равлі стікають поволі
стеблинами криги, і стягують божі зап"ястки.
і солодко шепчать до бога з осоту - "лишися!"
гальмують думками, і зверхньо стрибають із дахів,
і котяться небом, небов перевтомлені сонця,
під крилами всесвіту, в піхви до хмарного птаства.
і бог обертається й шепче до листя - "лишися
лежати шляхами де досі лежало усюди!"
і знов підкидає листи у каміни висі,
і знову з любовью ласкаво цілує Юду. |
