Жодних проблем!
Все, зрештою, з чогось складається -
Мономери, ізотопи, паліндроми...
Все, зрештою..
Спробуйте уявити кристалічне серце.
Без алегорій, буквально, розумієте?
Таке, що, коли товчеш комусь пику,
Закохуєшся, чи й просто біжиш за автобусом,
Несильно дряпає діафрагму..
..чи кров, як полімер.
Розплавлений,
Він опікаєкраї твоїх ран,
Лишається на одязі,
Тягнеться за тобою, можливо,
Найупізнаванішим слідом.
І коли здається, що котрась із граней серця
От-от вийде просто крізь сонячне сплетіння,
Кров рухається тобою так повільно,
Що за неї стає соромно |
