І був Бог.
Він був Величним, Всемогутнім, Вселюблячим, Всебачачим, Всезнаючим, Всюдисутнім, Все...вся...всі... Він Був і одночасно Не-Був. Він Був всюди і Не-Був ніде. Він міг так. Він Був так. І одночасно Не-Був.
Він вічно перебував у бутті не-буття свого буття.
Він вічно перебував у не-бутті буття свого не-буття.
Постійний відвідувач власного Ніколи.
Сонце, небо, трави, вода, листя, галактики, дощ, гори, пил, повітря, вогонь, черв’яки, собаки, вулкани, каміння, сталактити, молоко, риби, бактерії, астероїди, слони, вітер, сніг, хмари, кури, мурахи, болото, летючі миші, квіти, яблука, діаманти, кактуси, атоми – все це і багато-багато чого іншого було Ним. Все разом, і все окремо. Все було Господом – і ніщо не було ним. Він був усім і не був нічим.
Він був народженням смертного народження смерті.
І одночасно не-був.
І були Люди. Спочатку не-були, а потім були. Спочатку були, а потім не-були. Навіть коли Були – всеодно не-були.
Люди народжувалися та помирали. Помирали та знову народжувалися.
Люди жили.
Люди їли, пили, розмножувалися, полювали, одягалися, замерзали, хворіли, кохали, читали, будували, мислили, хвилювалися, веселилися, жалілися, розмовляли, ненавиділи, страждали, роззброювалися, винаходили, писали, лікували, керували, працювали, знищували, ганялися, сварилися, творили, бунтували, принижувалися. Люди вбивали.
Люди робили багато чого.
Бог любив Людей.
Вони були його дітьми. В кожній Людині була його часточка. Діти Бога всі були схожі на татка.
Люди Вірили в Бога.
Декотрі навіть Знали його особисто.
Люди боялися та поважали Бога.
Люди Боготворили Бога.
Хтось розумів. Хтось відчував.
Люди приносили жертви Йому.
Приносили все, що в них було. Навіть інших Людей. Цілими селищами. Містами, країнами, націями.
Богові подобалися жертви.
І одночасно не подобалися.
Але ж Він був Богом. Він був Усім.
Люди жертвували Богові зерно – Він був зерном. Люди жертвували Богові моркву – Він був морквою. Люди жертвували Богові волів – Він був волами.
Люди жертвували Богові Інших Людей – і в них була часточка Бога.
Богові приносили в жертву Бога.
Він одночасно був Жертвою, Жертовником, Освяченим Лезом, Святим Полум’ям, Чадом, і, власне, Богом.
Він нічого не втрачав, нічого не отримував.
Він був Усім.
І одночасно не був.
Одного разу Люди відчули. Відчули Бога. Відчули Бога в собі. Відчули себе Богами.
Одного разу люди зрозуміли. Зрозуміли, що в них є часточка Бога. Зрозуміли, що вони теж – Бог.
Зрозуміли, що вони – теж Боги.
Кожна Людина була Богом.
Люди жертвували Богові самого Бога – тому що Він був Усім.
Люди-Боги жертвували Богові самого Бога – та люди – Боги, отже вони приносили жертви собі.
Люди-Боги жертвували Богові самого Бога – та люди – Боги, отже вони приносили в жертву собі самих себе.
Люди-Боги жертвували Собі Інших Людей-Богів.
Люди вмирали. Бог не помирав. Люди народжувались. А Бог ніколи не помирав. І ніколи не народжувався. Він народжувався й не-народжувався. Він помирав – і не-помирав.
Люди жили.
В них виникли сумніви.
В них виник сумнів – чи Боги вони насправді?
Проте Бог – це все. І в Людях є часточка Бога. Все, що є в Бога – є і в Людей. Отож – люди – Боги.
Люди припустили, що вони відрізняються від Бога.
Адже Він – один, а людей багато. Люди почали шукати те, що було в них – і чого не було у Бога.
Але ж в кожній людині є часточка Бога, все, що є в нього – є і в них.
Бог давав народження – і Люди давали народження. Бог давав смерть – і Люди давали смерть.
Люди жили.
А чи жив Бог?
Бог був морквою – а Люди не були морквою. Бог був вітром – Люди не були вітром. Бог був Всім і Нічим – Люди не були Всім і Нічим. Люди були Людьми. Люди Були Богами.
Бог був Богом.
А чи був Бог Людиною?
В Людей був Бог. В Людей-Богів був Бог. В Людей-Богів були Люди-Боги. В Бога були Люди-Боги. В Бога були Люди.
А чи був у Бога Бог?
Люди приносили жертви Богові. Люди приносили в жертву Богові самого Бога – Бог це Все. В кожній людині була часточка Бога, отже, приносячи в жертву Богові самого Бога, Люди жертвували собі Бога. Люди-Боги жертвували себе собі ж.
А чи приносив Бог жертву собі?
Чи жертвував він себе – собі ж?
Люди засумнівалися. Люди піддали сумніву Бога. Люди перестали приносити Богові жертви. Люди не жертвували Богові його самого. Люди не жертвували Бога собі. Люди вирішили випробувати Бога.
Та, все ж, Бог був.
Він не розумів людей.
Він н е з н а в, для чого вони все це затіяли.
Бог не знав.
Всезнаючий не знав.
Всерозуміючий не розумів.
Бог любив людей. Всі вони були його дітьми. Він створив людей. Найвищі створіння, найвища майстерність.
Щось сталося.
Порушився природний процес.
Вперше за значну кількість вічності Богові стало цікаво.
Востаннє Йому було цікаво...
Востаннє Йому було цікаво...
Вперше за значну кількість вічності Богові стало ще цікавіше – Він не знав, коли Йому останнього разу було цікаво.
Він взагалі не знав, що таке “цікаво”.
Він взагалі не знав, що таке “останній раз востаннє”.
Він взагалі не знав, що таке “не знати”.
Бог не втручався в життя людей.
Надто довго.
Хоча з точки зору вічності нічого не змінилося. Бог був поза часом. Він мав свій годинник. Він існував між секундами.
Бог подивився на свій Світ. Бог подивився на Людей. Бог подивився на Себе.
Бог побачив, що Світ не схожий на Нього. Бог побачив, що Люди не подібні Йому. Але ж Він був всюди, Він був всім, Він був завжди. В Людях теж була Його часточка.
Він побачив, що не схожий сам на себе.
Бог дивився на Світ. Він сам його створив за сім днів. Він і дні тоді створив. Все-все в Світі він створив власноруч. Та Світ не був схожий на Бога. Бог був Всім. Бог був Світом. Він створив Світ – він створив самого себе. Він створив себе не схожим на себе.
Бог був Світом – і одночасно не-був.
Він створив Себе не схожим на Себе – створив своє не-Буття. Осягаючи Себе, як Світ, Він осягнув Своє не-Буття.
Бог подивився на Людей. Він створив Людей, вони були його дітьми. Та Бог бачив, що вони не схожі на нього. Люди робили багато такого, чого Він не робив ніколи. Його частка давала людям богоподібність.
Та вони були смертними.
Бог був безсмертним та безкінечним.
Люди народжувались та помирали.
Бог ніколи не народжувався, ніколи не помирав.
Бог ніколи не жив.
Люди жили.
Бог був і одночасно не-був. Бог був Світом і одночасно Він був Богом. Бог був всім і не-був нічим. Бог не-був всім і був нічим.
Люди були Людьми. Люди були Богами. Більше ніким і нічим. Народжуючись, Люди були тільки Людьми – і помираючи вони залишались Людьми.
Бог ніколи не був чимось одним – певним, закінченим. Бог був тільки Богом. Навіть тоді, коли не-був Ним.
І Бог зрозумів.
Бог усвідомив себе.
Усвідомив себе, як Бога, котрий був лише Богом – і одночасно не-був ним.
Усвідомивши своє не-Буття, Бог став Світом.
Усвідомивши своє Буття, Бог став Людиною.
Де ти живеш?
У своїй уяві |
