пиши мені всі свої мрії губами на мокрому склі...
торкайся проміння, мов струн на весняно-натягнутім небі.
пташками наміть на снігах, що сховався в юрбі,
і що неодмінно знайти серед тисячі рук тебе треба.
не сенс вже ховатись в ровах оборонних, слабкі
лишаються плечі мої, хоч і знято обачності ношу.
то можеш мовчати, лиш можна я дещо попрошу?
пиши мені всі свої мрії губами на мокрому склі... |