-ало. у мене маленький пиздець,
малесенький безпритульний пиздець,
розумієш, про що я,
він нюхає клей, силіконовий герметик,
покрівельну фарбу,
у його мріях кокаїн,
а в очах - відбитки газет
на фарбі паркових лавок.
- зачекай, у мене друга лінія, буль-тррр-тудуду-туту-тутудуду-тудудуду-тутудуду...
- слухай сюди, чувак,
він заходить на ринок,
на бесарабку, розумієш,
заходить на цей здоровенний ринок і йде рядами,
розглядаючи піраміди помаранчів,
манго, авокадо, фініків та іншої фейхуйні,
словом - всі ці кольорові терикони любові і щастя,
що ніколи не продаються повністю,
він іде і питається:
чи є щось для мене?
надгнивше яблуко,
суки - думає він,
або розчавлений грейпфрут,
хоч щось,
але для нього нічого немає,
і він доходить до господарчого
й купує свій клей,
і йде на свій дах снідати -
клеєм, герметиком і покрівельною фарбою.
от такий у мене зараз стан,
друже, я знаю, що в тебе робота,
і начальник, і клієнт, і вранішня пошта,
і вранішня секретарка, і вранішня кава,
і вранішній мінєт, і накладні, і передоплата,
але якщо ми зараз з тобою не вип`ємо, друже,
він викинеться з того даху,
чорт забирай,
прямісінько у скляну стелю цього ринку,
прямісінько на лоток з помаранчами і манго
і коханням,
смерть, солодкий сік,
кисло-солодкий сік,
скло і цедра,
і кокаїн під прилавком,
і фініки, і очі.
- у мене робота, вибач, заспокойся і подзвони
о шостій,
ні, краще початок на сьому. |
