«Дай им цену, за которую любили,
Чтоб за ту же и оплакивали цену.»
Йосиф Бродський
1.
приблизно так: ти йдеш у справах, минаєш якесь таке
упосліджене місце, типу там, до прикладу, шулявський ринок,
й мимохіть спостережене тобою життєве дійство
заставляє буквально вдавитися
не пережованою
фантазією.
приблизно так: зупиняєшся біля входу в метро
й раптово розумієш: ще трохи, й тобі кранти:
алкоголізм, самотність, шизофренія,
всі ці штуки здаються достоту
абстрактними
і навіть позитивними, —
нічого, — думаєш ти, — нічого,
то всьо лише риси особистості, —
доки вони не беруть тебе за горло,
як-от зараз, у цьому натовпі,
що преться, штовхаючи тебе,
їбаната, який стоїть серед переходу,
затуляє вхід, вихід,
стоїть тут, курва, ловить кайф,
розвелось наркоманів.
ти стоїш і не можеш нічого собі надумати,
ну, всі ці розклади: бажання випити,
зустрітися з кимось,
вчинити якусь нісенітницю.
тебе, курва, просто загрібає:
жодної країни громадянин,
жодного міста житель,
жодної жінки коханець,
ще й не пишеться, курва, останнім часом…
не кажучи вже про те, що,
на крайняк, знайдеться яка-небудь попсова родова болячка, —
скоро щось обов’язково тебе прикінчить.
2.
приблизно так: тебе попускає,
ти дістаєш мобілку і за півгодини зустрічаєшся з другом.
приблизно так: існують люди, після розмови з якими
ти хочеш це описати,
але не можеш,
тобі навіть не хочеться приймати душ — щоб не змити слова,
що випадково залишились на твоїй шкірі.
й справа, певно, навіть не у словах, це відчуття внутрішнє —
ви можете просто розводити добрим матом
банальну балаканину про життя,
як пивом горілку.
ясна річ, поруч з місцем вашої зустрічі
є ларьок, а у ньому бердичівське пиво короткотривалого зберігання.
класично, будь-яке зберігання,
особливо короткотривале,
має завершуватися відвантаженням.
зазвичай після декількох пляшок
невпинний невблаганний процес відвантаження
починається десь за годину.
за півтори години ти вже ладен здійснити це будь-де.
у нашому випадку «будь-де» не канало.
— потрібно все робити красиво! — сказав товариш
й скерувався до автосалону.
— чим ми можемо вам допомогти? — закляли консультанти ще біля входу.
(блять, посцяти допоможіть! — подумав я
і скоцюрбився від згадування про заповітне)
— розумієте, тут така справа, — почав товариш,
кіношно зронюючи дорогущу кредитницю —
мій партнер хоче просто сам подивитися, що у вас і як.
він трохи дивакуватий, знаєте, але то нічого…
(нічого, подумав я)
— нічого, — сказали консультанти, — дивіться.
й ми дивилися. спроквола проходжаючи салоном,
ми знайшли чудову тачку — вона стояла у кутку,
за декількома нев’їбенними позашляховиками,
така кльова спортивна машинерія з тонованим склом.
— о! — зрозумів я.
— ми подивимося зсередини? — гукнув товариш через увесь зал
консультантам, які, певно, знай намагалися пригадати наші обличчя.
— так-так! — писнув один.
зсередини було дуже комфортно.
в будь-якому разі, так комфортно я ніколи не сцяв.
/продовження має бути/ |
