ти кажеш, що боїшся спати,
бо сниться лише світло маяка.
і ліпше - у пірати і за грати,
ніж бачити: за морем є ріка,
за нею - місто з водогоном,
в якому добровільно забувати
потрібно хвилі й рясні грона
зірок, що стигнуть на канатах.
ти кажеш, не боїшся потонути -
страшніше жити, мов газон,
дозованим поливом скутий.
я чую: ми не будемо разом.
ти кажеш, нам обом це треба.
я заперечую: нам це обом дано.
ти кажеш, над тобою інше небо.
відказую: не ділиться воно.
і мій маяк єдине око
віддасть, щоб ти не заблукала.
всміхнулась лагідно й жорстоко:
цього замало,
коханий, я завжди з тобою.
доріжка місячна бліда.
до обрію від лінії прибою -
вода. |
