Сині метелики снів твоїх зранку
стегна мої обліпили й долоні.
Падають, падають, падають
коні
в стайнях спогадів, повних уламків.
Тиша. Тануть тіні на темному тлі.
Швидше – пророкують загибель Землі.
Залишайся на вічність у камерах мого замку.
Срібні перстеники, мідні монети
котяться градом під ліжко зім’яте.
Пахне у чашці заварена
м’ята
наших подихів, повних секретів.
Тиша. Тануть тіні на темному тлі.
Швидше – пророкують загибель Землі.
Ми ще встигнемо, може, зачати нову планету. |
