РИБИ ПАРАМИ
Я за тебе віддала голос. Відтепер я вже не Сирена.
В мене руки все ті ж, козаче. В мене мрії такі ж зелені.
Але я поясню навряд чи, як люблю тебе, лиш очима.
Бо розв’язані болем зв’язки вже висять, як пусті кишені.
Вимкни радіо, бога заради, зроби тихіше.
Поки я не почну відчайдушно хрипіти приспів.
Знаю точно тепер: німі помирають раніше
від інтоксикації власними мертвими віршами.
Я за тебе віддала хвіст свій. Відтепер я вже не рибина.
Мої коси все ті ж, козаче. Моя осінь така ж хвилинна.
Але я попливу навряд чи. Ти мене поселив у сіті
двокімнатного свого світу, зачепив мені гак у спину.
Подзвони мені, бога заради, розвій ці хмари.
Поки я не почну відчайдушно ламати пальці.
Знаю точно тепер: риби вмирають парами,
ковтаючи висхлими зябрами спів Ніагари. |
