головне, ти кажеш,
залишити свій слід в історії,
і втискуєш долонь у піщані грунти,
з яких тільки-но почали вибиватись
озимої зелененькі паростки,
чи малюєш здоровенну першу
літеру мого імені
на вологому краєчку труханового,
не лякаючись того, что такому слідові
не пережити першої-ліпшої
хвилі. але насправді,
це все дурня,
бо не залишити сліду -
це стрибнути з пішохідного,
автомобільного,
залізничого,
авіаційного,
пташиного,
божого -
скільки ще можна їх вигадати? -
моста
у річку,
що тече твоїм серцем,
холодні води якої осіннім небо напоюють твої очі,
і гуркіт вирів її можна почути,
якщо притулитися до твоїх грудей
десь з лівого краю;
так ось, не залишити сліду -
це пірнути у воду,
знаючи, що за тобою
не розійшлося жодного кола. |
