в минулому житті я ся народив 18 уіпня 1961 року в смт. троянський кінь що на биковині
оселився і обжився добре
тримав пса дві кози трохе курей а також серйозного кавказького бойового півня
на перших порах допомагали батьки і сусіди
кінчив 8 класів
юність поступово спливала
тре було поступати в технікум але я хотів на акторський у києві
мріяв зніматися у фільмах тарковського і луїса буньюеля
поступив у технікум
відчував себе страшенно самотнім і нещасним
не міг спілкуватися з однокурсниками
перепадів люто ненавидіу
лабораторні роботи здавав завчасно щоби втекти на річку
нічого не розумів із спецкурсу
часом відчував відсутність сну і апетиту
в гуртожитку жили переважно барани
і підараси
ходив багато до лісу і сидів там на пеньку
думав про різне
збирав гроші на кіно
збирав гриби
сушив їх
потай від товаришів і пильного ока вариу узвари
попускало
пильне око перетворювалося на лійку
суботами ходив у кінотеатр дивитися артхаус
сподобались стрічки «леон-гіммлер» «рихтуй сані по весні» «шо ше?» і «тіні зникають в тирсі»
багато читав
полюбив фолкнера апдайка і братів гримм
до лікарні забрали на третьому курсі посеред лекції
то було 1 квітня 1980 року
всі думали шо то просто ржака така
навіть Толік
лишився винен йому по тому сім рубліу
під час лікування жовтими і невизначеного кольору пігулками відчував зміни на краще
потім на гірше і потім знову на краще
розважливо проковтнув медичну брошурку «сльози фройда»
лишав помітки на полях
став задумуватись про те що більш не люблю акторство
бо то все лажа і галімий концепт
одного дня таки написав заяву про своє звільнення з божевільні
головний лікар то мені підписав
через десять дніу по виписці 30 вересня 1985 року шось мене круто вжалило
вжалило сильно нібито шершень жалит
короче я здорово втикнув по християнству
віддався йому рішуче
занурився усім своїм єством і купою власних підсвідомостіу
за найкоротший час я сягнув хоми аквінського
згадав сім попередніх життіу
видів чимало янголів духів і пророків
частково опанував левітацію
а ще пробував ходити по воді на київському водосховищі
Голо-совалка
Правила
+2
Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1
Понравилось
+0.5
Что-то есть
0
Никак
-0.5
Хуже чем никак
-1
Отстой
-2
Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +0.82 Проголосовавших: 13
! Голосование доступно только авторизованным пользователям
А у цьому житті ти хто?
Гарно. Якщо не вникати в подробиці...
Якісь ви, хлопці, загублені, попри всі ці одкровення з минулих життів, сльози янголів, шепіт духів і притчі пророків.
Вже час знайтиСя. Вже час.
Щодо загубленості, то я нікого не хотіла образити.
Загубленість властива всім. І яка може бути зверхність у людини, яка ще вчора сама лежала у дурці через відчуття власної непотрібності?
Просто до певного віку людина, як правило, знаходить себе і вже не ставить питань типу: "Навіщо я тут, такий особливий, на цій Землі, де ніхто мене не розуміє? Нап'юся і сдохну до дідька..."
Просто, думаю, якщо людині відомо про те, що ми на Землю приходимо не раз (очевидно, з метою пізнати і помножити досвід), що душа - вічна частинка Творця, відомо про Бога, левітацію, про незкінченні можливості кожного... Тоді чому вона вбачає єдиний сенс життя у пляшці і не береже Любов?! Може, те, про що ви пишете, для вас - лише слова, які ви не прийняли серцем?!
Розумію, це просто література...
Вибачте, якщо когось образила. Я тільки бажаю вам використати час Цієї Інкарнації, Цього Життя якнайкраще і з найбільшою користю. Без психлікарень, експериментів зі своїм тілом і зі своїм розумом і вічних пошуків того, що вже є в вас.