Зрони останній зойк у море зір,
Почуй бриніння риб і шепіт бруньки.
В тобі димлять, іржавіючи, труби.
В тобі сурмлять. Це по тобі сурмлять.
Мовчи, вдивляйся, скришуючи зір
Об горизонт. Як грізно дме блакить,
Як солодко розлазитись на клапті…
Ця вулиця закінчується псом,
І ти тримаєш чорну парасолю
У чорних лапах.
Вже скоро. Ще хвилина, ще – живи.
Щось жевріє в той час, як крижавіють
Повіки, вежі, ягоди… Годи
Собі в усім, корися, чоловіче..
Рожеве м'ясо вікон. Час біди.
Рожевий ліс і лис в передчутті.
За мить - останній зойк. Воно чатує.
Біжи чимдуж. Не можеш – стій чимдуж,
Ніде не віднаходячи притулку.
Ця вулиця – не більш, як ряд калюж
І ти. |
