неймовірна спрага за твоїми очима
за плечима у мене розчиняється простір
я виходжу з нізвідки і йду в собі просто
крізь будинки, заводи, трамваї і в космос…
я не маю ні права, тим паче причини
і борюся з залежністю тихими співами
я боюся що я вже попав в систему
некеровану мізками, жодним правилом
де згортаються плани і палять схеми
під прицілом твоєї чарівної оптики... |