Лютує війна - без початку і краю -
Холодна, і довга, і зла.
Хвилює до болю, печаллю проймає
І чашами горя до дна.
І день як недень; і неначе примарне
Те світло, що видно ледь-ледь.
Усе, що було: справжнє, чисте і гарне -
Згоріло, чи згнило, чи згинуло геть.
Та - contra spem spero - я все ж сподіваюсь.
Бо поки душа ще жива,
Надію плекаю й до Бога схиляюсь.
Він - сильний. І Він не вмира. |
