довга смуга через усе, відбиття цілого її існування
тривалістю у кілька годин
доки вони взагалі є: справжні, вибентежені, виснажені але живі.
руки, покладені на хліб. наливаються повно. важкою водою.
розгалужуються над
вибухають й з того з"являється гроза.
шшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшш
найліпші відчуття
заважкі для усвідомлення
нереальне
неможливе
ірраціональне
як чорне волосся твоєї найгарнішої сестри,
що завжди падає вниз
з розплющеними очима
без крил - на відому лише для неї одної
землю.
а ти слухай.
її. і те нічого, що буде по ній. |