Зволікати зі сваркою в жодному разі не варто. Ј я не буду. Ј ви не будете. Хоча може на цей момент ви вважає інакше, проте до кінця цієї оповідки впевнитесь у моїй правоті. Я до вас звертаюсь, до вас, до вас, панове! Я вам говорити/балакати, а ви мені яку фіговину натомість? Зараз – диб/диб до вашого столу, пак трибуни – шмяк/шмяк по вашому голеному фейсу, і дивитимусь на ваші зеленаві шмарклі...ходитиму-ходитиму навколо вашого охололого вже трупа. Проте це, мабуть буде вже потім. А поки...візьми і залізь на вашу пречудесну голомозу голову, а я ж візьму і залізу! Давай, коротше, Рабіндранате голубе, покуримо, чи що? Сідай курити, тут курити, так курити!!! Пшик-шпок! –покурили! Принаймні веселіше тепер і на вас дивитись і на світ зирити. Мабуть, я не ясно виразила свою думку – ми з вами сваримось. Повторюю – ми з вами сваримось!!! А ви все – ходити, співати, пити, гарчати, харчати, хрипіти, волати – аби не злитись. Обізліться, собаки аморфні! Ха! ( а люд тихесенько з хати – візьми і тікай – слабкодухі, слабаки). Шмяк-шпок – услід цим ворогам відтепер народу – капцями – хай знають! Поцілую лису маківку вашої, єдиний мій слухаче, голови. Заспіваю вам єдину пісеньку у моєму репертуарі. Ј - повзати-ковзати по ваших колінах, так само голомозих. Бісики з очей пускати – вам. Клясти, а візьміть і кляніть! Ой-я-я-я! Я з вами сварюсь. А ви зі мною? Це на стільки дивно – стрендж! Дивлюсь не надивлюсь на ваші розімлілі від сентиментів власних очі – диво дивне коїться в мені. Халява – пшик-шпок – в заліковку. Шара. Дякую за увагу. Екзамен закінчено. Прокиньтесь, пане екзаменаторе!.. |