Не кидай мені у вічі синій лід,
не співай прощальних колискових -
я іще не роздивилась білий світ,
я ще не забула снів казкових.
Не давай мені гірких цілющих трав,
не вливай отруту в мікродозах -
я не відберу у тебе прав,
я не розуміюсь на погрозах.
Не питай мене про витоки причин,
не чекай, що я тебе спитаю -
я не відшукаю тих хвилин,
я шляхів повернення не знаю.
Не лишай мені самій палить мости,
не минай незвершені розмови -
я вогню не зможу піднести,
я й без звуків намалюю слово.
Не лякай мене обманом міражів,
не гадай, чи я чогось чекаю -
я вже наліпила коллажів,
а тепер - мозаїку складаю. |
