2018-10-22 : sandal : Merry days

* чудова гра курити папіроси ялта виключно в сімферополі в однокімнатній квартирі на вулиці гагаріна ми варили каву у джезві смажили на важкій чавунній пательні червоне м’ясо бігали в гастроном за червоним сухим котре я не пив саме перебуваючи у зав’язці коли гості розходились довгов’язий довговолосий володін м’яко ступаючи забрьоханим червоним килимом зачитував нам уривки з грубої свіжороз’ятої книги out here in the dark with a man I don’t know raving and moaning to himself about shooting a black panther подібний до оленя з джойсом у випростаній руці володін виходить слідом за нами на лоджію де належить випалити по останній на сон грядущий * ми сідаємо в тролейбус до ялти таня і я точнісінько як тоді - з учителькою англійської мови зі сабоалкоголкою захованою в надрах наплічників з кишеньковими грішми марними сподіваннями невтамованою сексуальністю - нам закладає вуха хочеться цілуватися нас лають герої соціалістичної праці за подерті джинси нечесані недбало фарбовані патли телефон з музикою яку ми слухаємо обійнявшись поділивши на двох єдиний комплект навушників love is a burning thing згодом вештаємось набережною м’яке надвечір’я падає нам на плечі чайки розлітаються з-під ніг мов шрапнель розчахнувши кольору воронячого крила пальта ми танцюємо під музику з приморських кафе I kissed a girl and I liked it дзвінок від джека ви будете? на вас купувати вино? так – кажу і папіроси ялту * володін чистить картоплю нарізає «соломкою» і викладає на папаеровий рушник просушити за вікном змигує вогнями вечірній сімфі джек намагається налаштувати допотопну чернігівську гітару нарізана картопля падає в розпечену олію й сичить ніби душі грішників чи щось таке одного разу в степу мене вкусив каракурт каже володін тема смерті дещо пожвавлює розмову ми згадуємо христа і орфея сократа і хемінгуея вимочуємо з тарілок олію й томатний соус таня мовчить: ні смерть не має для мене нічого * це називається лютневі вікна лагідні теплі деньочки у розпал зими чим не привід зрештою розв’язатись випити по пляшці «кримської рів’єри» біля сільпо зачепитись в «Україні» з місцевими битися спина до спини раз по раз допомагаючи один одному підвестись отримуючи принагідно по нирках забризкуючи капілярною кров’ю накрохмалені білі скатерки а потім п’яно миритись а потім з парою літрів найогиднішого портвейну сидіти в парку гагаріна де ще лишилося трохи снігу де вуличні пси дивитимуться на двох скривавлених відчайдухів мене і володіна без тіні осуду * ніколи братіє ніколи з салгіра вкупі не п’ємо наспівуєш ти значев’я на мотив I’ll follow you into the dark час пакувати наплічники саме тепер по останній нашій прогулянці вздовж саме – салгіра ..strange he never saw his real country… лунає з кухні я заштовхую під клапан в’язанку сушеної хурми (купленої на місцевому ринку де торгівці називали тебе кара ґарґа бо ти була вбрана в маску ворони і чорну сукню) чекушку чачі обов’язкову в’ялену рибу що пахтітиме на увесь плацкарт ніж окуляри бафф час банувати по нас востаннє щасливих промчавши кількадесят кварталів в найдешевшім таксі до вокзалу ми випалюємо по останній (як бачиш тепер) цигарці востаннє тиснемо руки і обіймаємось

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21518.html