Сиджу я собі на паркані,
Лузаю насіння самотньо, Чекаю, що прийде кохання, Засмокче в шалену безодню. У пристрасті в палких обіймах Заскоче мій пульс за сто двадцять. І все, що верзлося у мріях, Понюхати зможу й помацать. Вже сонце сідає за хату, І мамо вечерять гукають. Поїм і пошвендяю спати, Все брешуть, любові немає. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15289.html |