Він намагається не озиратись
Але відчуває спиною Як за стіною вони кохаються Раз у раз міняючись слиною І коли раптово падає тиша Він уявляє до болі в скронях Які вони одна одною сповнені Наче на сонці граючі грона Посміхаються трохи стомлено Ледве ковдрою вкривши перса І так солодко пахнуть морем Що він плутає гуркіт прибою З гуркотом власного серця | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/17574.html |