Вчора лікар сказав, мені бракне серотоніну.
Шоколад і банани навряд чи вже допоможуть. Нині тато сказав, я не надто люблю Вкраїну, бо політика й курси валют мене не тривожать. Так, я можу кричати, як дика і зла тварина, розбивати вазони і біль відчувати в грудях… Я не хочу вмирати за партію й батьківщину. Але, знаєш, мене таки справді цікавлять люди. Біохімія мозку – занадто складна причина. Легше просто повісити бейджик «асоціальний». Вчора лікар сказав, мені бракне серотоніну. Але я сумніваюся в тому, що й він нормальний. Поцілуй мене, любий, у збиті ноги. Я смиренна і тиха, немов Марія. Я в кишені стиснула тонкий руйнівний кулачок. А пігулка з примата не зробить Бога, бо земна наша святість – це тільки мрія. Тож збирайся, поїдемо в парк… убивати качок. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17621.html |