Твої губи липнуть до мене чорним гавайським ромом.
Сліпнуть в’язні, яких ти занадто довго розв’язуєш. Ця любов помирає з голоду наче риба в акваріумі: Повільно і дуже стомленою… Хапаю за горло провідника цього холоду, І кричу: «Хіба не січеш? На наступній ми сходимо! З розуму» ________...______________________________________ Щастя капає, так потрошки, наче з піпетки. Я кинув пити, почав їсти, і переламав об коліно цигарку, Кожен ранок я посміхаюсь і дихаю запашним мате, Але, Господи, тримай подалі від мене наркотики і куртизанок І не забувай, на-ніч, знімати шкарпетки, І ніжно так... цілувати... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19553.html |