відтепер твій мозок
сприймає навколишній простір виключно крізь призму геометрії він відточено математичний і точний неначе таблиці Брадіса. кожен будинок електричний стовп залізобетонний паркан і навіть парамедик Лєна мають свої координати і висоту. незважаючи на вже далеко не бездоганний зір твій внутрішній дальноміри працює чітко як оптика Панцерфауст як зорі вночі як ріжуча контратака київського Динамо часів Лобановського. твої рухи швидкі і зважені але неквапливі ти майже не видаєш своїх емоцій навіть коли нервуєш. час від часу ти бачиш кольорові сюрреалістичні сновидіння в яких твій АК-74 стріляє метеликами твій штик-ніж має форму я атагана твої магазини заряджені колумбійським коксом і весняним кульбабовим пухом. інколи тобі чомусь до болю в скронях хочеться поїхати до Львова поїхати світ за очі заснути десь на схилах Кіліманджаро прокинутись у теплих жіночих обіймах. та разом з тим твоя підсвідомость будує міцний захисний бар'єр і ти раз за разом свідомо відхрещуєшся від своїх бажань. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21809.html |