Турбота й сум, зрадливе каяття,
За тим, що було, а також не сталось,
Прокрались потайки в моє життя…
І навіть не прокрались, а ввірвались.
Зламали все та винищили вкрай,
Завдали болю – серце тільки плаче.
Колись я сподівалася на рай…
За згублені надії не пробачу!
Я буду битися!!! Триматиму свій стяг
В слабких руках допоки маю сили,
Як мужній витязь, як бунтар-варяг…
Злечу як фенікс з темної могили!!!
Злечу, як птах… я - вільна, я - ЖИВА!!!
Не все в житті трапляється миттєво…
Нехай навколо вітер завива…
І серце плаче кров*ю – НЕ СУТТЄВО! |
