Місто далеких вогнів
Падає на мої долоні,
Кристали непрожитих днів
Будинкам чухають скроні,
Повітря згасає, холоне.
Тане вечір, а я одна
Тут, на дні міської безодні.
Знаю я, що стаються дива
Та не зі мною і не сьогодні.
Місто далеких вогнів
Скидає із себе листя
Долоні як спогади млисті,
Вирізьблені на тлі доріг.
Пливуть мрії, стихають пісні,
Невідомих споминів звуки,
Що як тінь на холодній стіні;
Ловлять вогники мої руки.
Місто далеких вогнів
Хитається за туманом
Уламки неначе сни
Лишились навіки з нами,
Щоб гріти своїми слідами.
Зірки втомились бігти за мною,
Знесилені цією безглуздою грою
Міста, що крізь пальці тече... |
