| 2010-06-19 : Div4a :
коли надходять інші... |  |
колись я навчуся казати прозоро про те що вже знаю чи зовсім не знаю
колись я за руки усіх позбираю й гуртом поведу до лісу
і всі посміхнуться мені від любові і я напуватиму пташок з долоні
і жоден не буде утиснутим буде утриманим буде за мною пускати бісики
буде пускати свічки струмками ноги мочити в бистриці
кожна ж бо річка гірська здатна винести з серця усі образи
я роздягатимусь прямо над каменем хмари двозначно висітимуть
ти трохи далі холодного вітру і бризок будеш чекати
ти повертаєшся в сторону сонця в сторону ночі і волі
ти вічно сивий заплутаний й щирий тихо ідеш по дорозі
я відлітаю далеко за обрій просто це час залишати пороги
але зустрінемось знову з тобою десь під землею о третій
лиш не ревнуй мене свято під листям сховане дикими равлями
лиш не тужи я до тебе з дороги і після смерті повернуся
дощ не змиває від соку з наплечника святості чистої плями
дощ пропускає вперед, бо шкарпетки, ти знаєш, завжди доречні
другові ліпшому |
Правила
| +2 | Шедевр! Одно из лучшего здесь! |
| +1 | Понравилось |
| +0.5 | Что-то есть |
| 0 | Никак |
| -0.5 | Хуже чем никак |
| -1 | Отстой |
| -2 | Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза! |
|
Средняя оценка крео:
Проголосовавших: 9
! Голосование доступно только авторизованным пользователям |
|
|
