ні, що ти, бодай би тебе взяло лихо....
я давно не пишу... тільки тихо годинник стоїть...
і пташки у душі його квітнуть і зась співати....
ніпрощо написати важче аніж про біль,
ніж про радість, чи сум, ачи спокій, якого по вінця.
ніпрощо - стан між сном і буденням. впіймай же
мене за видих, за нитку з грудей і спини стопкадром.
що лишилось? не в силах заснути,
не всилах гармидеру світа надати якийсь алгоритм,
відчуваю, щоб звершитись, треба лиш теплого краплю,
і такого знайомонезвіданогострого:
квітів пташок в годиннику - пульсу твого. завіса. |
