Лишається як собаці мовчати,
Дивитись віддано,
Ходити і зустрічати
Нічийні потяги згублені.
Магічні рухи, вив"язувати шаманські танці,
Вірити в обереги, носити їх випадково
І дивуватись, чому ж діє?
Спіймані овочі плавають в банці.
Літо таке-от собаче,
Щось для мене щось значить,
А щось нічого не значить.
Потяг нічийний мчить до зелено-блакитного моря,
через жовто-гарячі ниви,
Аби заглянути краєчком ока
Тобі у серце.
Бачиш тепер він сміливий, а я не смілива.
Аби лиш знати, що ти щасливий...
Без тебе самотньо.
Не сердься. |
