Діти на вулицях грають у війни,
Я дивлюся на них через вікна.
Діти здаються такими щасливими,
Діти зі зброєю такі щасливі.
Я бачу, як вони бігають,
Радісно кажучи, що когось вбито.
Я розумію, що все це пустощі,
Та все ж мені стає не по собі.
Вони не знають, що буде потім.
Їм не цікаво, що було до того.
Кожен із них живе тільки зараз.
Миттю захоплення самим собою. |
