Руді рубці, свинцеві, купоросові ритвини.
Ще – листя, що кружляє летовищем. Ламке.
Це – тіло. Це зіржавлена діжа із рибами
І крабами. Поїсти наостанок цукерок.
Льодяників. Покликати днювального. Пошепки.
Подумаєш, не вийшло пересидіти в шанцях.
Доправ мене домів авіаційною поштою,
Забудь про мене. Пам'ять не вирівнює шансів.
Це – крадене. На тітчинім горищі за крАйнебом,
Де радіо і радісно, і страшно розплющити.
Це – серце, це - надбита трилітрівка із равлями,
Звичайна, нічим не обґрунтована людяність,
Юність. Зводитися й падати першими.
Без пам’яті, без шансів, на останньому подиху.
Зараз. А тоді – ще до народження – печиво,
Гаряче, мов прощання з незнайомкою. Подумки. |
