Була наснилася мені.
Та нині бачити я в силі
Любов у річковій воді;
Й її ж у моря синій хвилі.
Як промінь сонця серед хмар,
Вона живе в верхів'ях сосен.
Відчути можна її жар
У золотих полях колосся.
В очах і в посмішці живе,
В траві галявини зеленій.
Любов ніколи не помре,
Допоки жив Небесний Геній. |
