Рожеві тонкі нитки
На довгих білих пальцях,
Я знов проходжу по руїнах сліз моїх
І переходи
З землі на плаци неба
І вишкір сонця тане
Мій Боже, чи завяне прах наш
Квіткою на підвіконні
Простягнуть долу нерви.
В труні розкинуть руки.
Мовчазні ангели плачу.
Кохання стерлось так банально.
Як плітки на шкільній дошці
А памятаеш літо, газетні сірі шпальти,
Там де про нас с тобою одним шрифтом
гнали матюки
Продажні морди пресси.
Ти кричав, що гонять біса.
І що я твоя принцеса
Й цигарковий дим по мірно по кымнаты висів.
Бажали все й одразу,
Й росла помірно доза,
І щось летіло в прірву,
Що між сном і страшним глюком. |
