Шкалабалав 74239
Нет не понятно.
Я не говорил что украинский язык лучше русского.
Я такой бред не воспринимаю. И если тебе это непонятно, то это твои проблемы.
Учись читать. Твою культуру никто не принижает. Но будешь принижать культуру украицев получишь адекватный ответ. Ты не хочешь понимать, что твое показное русскоязычие и нежелание осознать, что твой русский - однозначно не будет государственным в Украине, используется для разжигания межнациональной розни.
Не хочешь учить украИнский - твои проблемы.
Но украИнский язык - государственный в Украине и двум государственным - не бывать. Хватит того, что мы с тобой по-русски болтаем.
wdr
Разве непонятно из контекста? И ничего я не надумал, а наоборот. Ну разве это не ясли в песочнице? А это мне ещё напоминает собрание анонимных алкоголиков "Расскажите, как вы бросили пить?" Тут такие перлы проскакивают, шо писец. "Тема є актуальною, особливо, для українців, що зростали у чужомовному середовищі". Вы понимаете, что это бред "зростати в чужомовному середовищі" равно как и забыть родной язык? Для того чтобы расти в "чужеомовному середовищі" необходим родной язык на котором человек думает. То есть для начала надо было овладеть одним языком, а потом оказаться к примеру в эмиграции. Как англоязычный попадает в китайскоязычную атмосферу. Так что даже на этом этапе возникает вывод, что люди перешедшие на другой язык попросту забыли родной. А все так просто. Пусть развивается культура, которая есть на данный момент, здесь и сейчас, кто говорит на русском пусть продолжает, кто говорит на украинском пусть говорит, полная свобода и толерантность по отношению к другим согражданам. А воспоминания исторического характера это некорректно по отношению к людям, которые живут рядом с нами. Ну, раскулачили моего деда на Волге и отправили на Донбасс, скажите, кто в этом виноват? Мне, что делать, найти конкретных родственников репрессантов и припомнить им все обиды вплоть до 1654 года? это к примеру, а есть разные другие.
А я в этом году, с 13 по 17 августа отдыхал в Берегово Закарпатской области, так украинской речи там ВООБЩЕ не слышал.
80% говорит на венгерском, еще 20% на русском.
Берегово вообще уникальный город. Архитектура полностью австро-венгерская, названия улиц, официальных учреждений органов государственной власти ( в том числе прокуратуры, милиции, суда, райгосадминистрации), автобусных маршрутов дублируются на венгерском языке, а всякие там объявления на кафе, магазинчиках и т.п. в основном только на венгерском.
Но самое интересное, что на учреждениях органов государственной власти и местного самоуправления рядом с украинским флагом спокойно соседствует венгерский!
Короче ощущения, что находишься за границей не покидает. Ну я уже молчу, что мобилка так и старается настроится под венгерского оператора, то T-Mobile, то Pannon.
Единственное, что выдаёт, что находишься в украинском городе, причем маленьком - это цены, которые ОЧЕНЬ смешные!!!
Достаточно сказать, что я заказал в одном приличном кафе пиццу, одну из самых дорогих, стоимость в меню 7 грн. Так я думал, что это стоимость одного кусочка (как в киевских пиццериях), а мне за 7 грн. принесли ... целую тарелку этой пиццы!
Ну и т.д.
Кстати, жил там в гостинице, номер понятно со всеми удобствами, с кондиционером, интернетом, кабельным ТВ, которое берет как российские так и венгерские каналы, двухспальная кровать. Ну и угадайте его стоимость? Не поверите - 100 грн. в сутки! (правда его надо было заказывать заранее).
Короче Закарпатье - супер!
Ну тогда перейди на украинскую раскладку и попробуй написать то что ниже написал еще раз. А мы тут соберем экспертную комиссию и скажем какой-ты украинец. :)
Не знаю якщо мій власний приклад буде цікавим, але все ж таки розповідаю.
Я народився в типовій Київській сім"і, де завжди розмовляли лише російською. Навіть ходив до російської школи. Українську вперше почув коли у школі з"явився урок українського, здається що це був третій клас. Не зважаючи на все це, я завжди залишався впевненим що я Українець і ще з дитинства почав розуміти що щось навколо мене не так. Я питав себе, чому ми українці не вживаємо рідну мову? Рік за роком я спілкувався лише російською, я навіть не знав що є західні регіони нашої країни де продовжують розмовляти українською.
Далі була імміграція. З першого дня за кордоном, ще дитиною, я прийняв головне рішення - я повернусь на Батьківщину.
Протягом багатьох років, я був відірваний від української культури і людей. Я продовжував спілкуватись російською. Але вже користуючись інтернетом, книгами, почав вивчати українську.
Зараз є великій шанс що вже в наступному році я повернусь до рідного Києва. І вже в моєї сім"і, українська мова завжди буде першою.
Дякую за увагу,
Слава Україні
До речі, заздрю кожному хто з народження володіє українською.
Тема є актуальною, особливо, для українців, що зростали у чужомовному середовищі. Поки у нас буде тривати латентне, повзуче зросійщення (а сила інерції ще діє з совєцьких часів +глобалізаційні процеси), ця тема буде актуальною. Адже щодня мешканець міст Сходу і Півдня (переважно) України, що бажає поспілкуватись українською, повинен витримати певний тиск не завжди доброзичливого середовища.
Я двомовний. Для мене рідними являються як російска мова, так і українська мова. Батько у сімї розмовляє українькою, матір- російскою.
Тому відмовитися від тіїєї чи іншої я не можу. Але коли дуже хвилююся, чи якость чіткіше хочу висловити якусь думку, я підсвідомо переходжу на українську мову.
Але мені не подобається, наприклад, коли хтось з Росії робить спробу перекрутити українську мову. Це огидно. Таких прикладів хватає, навіть на цьому сайті.
Також не люблю коли хочуть знезцініти українську історію і культуру. Або вважають, що її не існує. Вона існує!!!!
В житті придержуюся одного правила.
Якщо до мене людина звертається російскою мовою. Тією мовою я йому і відповім. Якщо звертається українською - українською відповім.
Навіть якщо звернуться англійскою Спробую йому відповісти. Причини? Дуже прості. Хочу бути культурною і лояльною людиною з України. до всіх незалежно від нації та її поглядів.
Але на ж життя диктує свої правила, про що казав Леонід нижче.
Багато з нас свого часу свідомо відмовилися від російської і перейшли на українську у повсякденному спілкуванні. У кожного були свої мотиви, але у більшості вони схожі. Пропоную кожному з тих, хто здійснив мовний перехід розповісти про свій мотив.
Мета проста: звичайно ми хочемо бачити Україну україномовною, але змусити говорити українською тих, хто зараз не бачить у цьому потреби дуже важко. Набагато легше змусити їх _захотіти_ відмовитися від російської. Я пропоную створити перелік основних причин, що спонукають відмовлятися від російської і перелік основних заходів, що можна застосовувати, щоб це відбулося. Таким чином ми більше знатимемо як переконувати людей не боятися бути українцями.
Почну з себе. Свій мотив я сформулював би так:
Я відмовився від російської, бо не хочу мати нічого спільного з Росією. А ще я прагну відновлення українською культурою втрачених позицій. Росія свідомо нас нищила, принижувала нашу культуру, тому говорячи українською я пропагую українське навколо себе і зменшую російське.
Що мене спонукало: інформація про злочини Росії проти України, історія боротьби УПА, зацікавлення сучасною українською музикою переконало, що вона далеко не другорядна, як це могло би здатися слухаючи наші радіостанції.
Що спонукало вас або ваших знайомих і чому? Які ще відомі мотиви і способи їх пробудити?
Слобідська Україна розмовляє Київсько-полтавському.
Волиняни, Тернопіль це галицький діалект.
Хоча коли часто їздив у відрядження на Західну Україну, то навіть в цьому діалекти бачив багато відмінностей в залежності від місцевості. Це повязано скоріше з тим, що одні живуть на при кордоні тієї чи іншої країни: Угорщина, Молодова, Румунія, Словакія, Польща тощо.
Rodger 74214 2007-08-31 10:22
Я спостерігав що в певних містах у Діаспорі переважають певні діалекти які відзеркалюють звідки люди. От наприклад в Детройті в Православній громаді панує Полтавська говірка бо більшости виїхали з Полтавщини.
В Нью Йорку колись був специфічний діалект галицький. В Торонто переважає Тернопільська говірка. В Сіднеї в Православній громаді була більше Волинська. У Філадельфії аж дві різні.
В Монтаржі в 1980 р коли давав концерти по старечих домах для колишніх вояків Петлюрівської армії то там Полтавська говірка була теж. В Лос Анжелесі харківська - але там я перебував у середовиші Харків’ян з ’Слобідської України’.
