Коли прочитав цейво, Франца Кафку чи то Лотреамона чи Вітю Апгрейда, я нарешті зрозумів то, що маю робити найближчим часом. Маю випускати газету. Утопія, бо нема ніц ні копійки в кишені, але нещодавно ся наснило приблизно таке. Нехай газета називається як завгодно. "Ремонт, опосум і Петрарка" чи, скажімо, "Трипостоідваподвєсті". Яка зрештою різниця?
Вся фішка в тому, що в газеті будут друкуватиси актуальні статті і надкреативні фельєтони. Наприклад: "Навіщо, гандони, ви годуєте українських пташок фастфудом?" - автор Іван Кулінський; "Горіука - то є прямий безповортній шлях до повного дєбілізму і внутрішньої перкалаби" - автор Чінаскі; "В полі яблуко назавжди" - автор Сплюшка; "Ідіть усі нахуй звідци, бо повбиваю нахуй!" - автор Ночной Сищік, він же Внутрі Сєбя; "Как, будучі полним засранцем, пісать блєстящую і астроумную прозу в стілє голова/стєна" - автор чувак с удаффа; "Геометрія трамвайного лому в евклідових преріях або протуберанці та енцефаліт залізо-бетону" - автор, звісно, Сандаль; "Мужики - то є елементарна блискуча біжутерія" - автор Намнаплєватьштейн; "Моя Шрі Ланка" - автор Лоффофора; "Я написав ФАК і хулє?" - автор Машиніст; "Нас нема, нас не існує, нам не доливают істини" - автор Видр; "Что такоє осєнь - ето піво, что такоє піво - ето осєнь" - автор Алєкс; "Сайкобіллі розбудило Герцена" - автор БС і тд і тп.
Всьо. Пішов курити люльку вишневої деревини. Чао-какао. |
