я задивилася в вікно,
а потяг їде по спітнілим рейкам.
на серці проростає мох,
я все-таки ще трішечки дурепа.
я заблукала у собі,
а ти мене отак хотів розвести...
цвіте калина на вербі,
в мені уже лише шматок дурепи.
я закохалася у дощ,
а потяг їде по намоклим рейкам.
в мізках вже думається щось,
та в дечому я ще таки дурепа.
от я задумалась про все
і вдарилася у сосну конкретно.
не їде потяг - ним несе,
я зовсім трішечки іще дурепа...:-( |
