2006-12-25 : Nonhuman-girl : ***

Турбота й сум, зрадливе каяття, За тим, що було, а також не сталось, Прокрались потайки в моє життя… І навіть не прокрались, а ввірвались. Зламали все та винищили вкрай, Завдали болю – серце тільки плаче. Колись я сподівалася на рай… За згублені надії не пробачу! Я буду битися!!! Триматиму свій стяг В слабких руках допоки маю сили, Як мужній витязь, як бунтар-варяг… Злечу як фенікс з темної могили!!! Злечу, як птах… я - вільна, я - ЖИВА!!! Не все в житті трапляється миттєво… Нехай навколо вітер завива… І серце плаче кров*ю – НЕ СУТТЄВО!

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10419.html