2007-04-06 : Legishka : Засохлий кущ троянд

Засохлий кущ троянд сніги вечірні гріє, два кроки, що назад – навпомацки душа. Загублені слова – і вже не розумієш, чому ти в сні моїм, чому я не пішла – шукати кращий сон, за небо, за зорею. Загублене дитя, тамованим плачем болиш мені й тепер, і раною тією весь світ затьмарюєш, півсонця, мов плащем, вкриваєш тінню, що могла би бути нами. Люблю тебе, мов Бог, хай пізно – розумію, все вкриє сніг – і душу, і любов – мов кущ троянд вона колись зчорніє, та чи розквітне у веснянім сонці знов.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11076.html