| щось мене штовхає
це зробити саме так. швидше приїзди: до мене вже чіплялись, самотні скроні дерев. теревені за сніданком. одна і тай сама пісня псує скло. між нами порожньо. так само уряд на провокацію піддався. мою виснажену долю, звинувачують у присутності. я підвисаю на тобі набагато довше ніж кислотою кривдить очі. а також- ідіть всі у дупу... самозакохані покидьки... замість мозку у яких вугілля... ми усі у тепловоззі... на пороззі перед чим ...? |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11547.html |