| в темряві кімнати
підходжу до вікна ... зір хворіє на втому надворі ніч ... виймаю з рами скло - майже квадрат Малевича ... чорно щось тепле вогко лоскоче вздовж щоки шедевру не вийщло все зіпсувала несмілива зоря - заплуталася в гілках дерева голих до розпачу ... пізня осінь |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11603.html |