| садиш мене на ланцюг із спогадів,
тільки дарма, я тобі - не пес, в плесах боліт твоїх диких поглядів дихати важко із зябрами й без. хай траекторія вже намальована - грати у твою гру. зроблю ковток повітря приховано й ланци твої порву!.. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12639.html |