| Я стискала руку в кулак -
Щоб постукати в твої двері. Ти ніколи їх не відкривав, - Я ж шукала ключі на папері. Я виписувалась в листах І складала їх у конверти. Але, мабуть, мої почуття Листоношею були затерті. А ти ту затертість читав. І двері лишались незмінні, - Так, неначе зашиті по швам, Так, неначе вмуровані в стіни. Я стискала руку в кулак, Твої двері кудись тікали. То ж був ліфт, який потім застряг Десь у вічності між поверхами. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12833.html |