| По тополях тече сяючий тополиний сік
і витікає з пор на поверхнях тополиного листя Зоряне небо обведене магнетичним лассо – пливе і ніби по-справжньому змінюється Іноді немає нічого простішого від переходів між атомами у затінках кристалічних ґраток Мені - вниз вниз Мені - тримати тримати світ на своєму місці Доки ти не прокинешся зі свого сторічного сну Найпростіше – формулювати Найпростіше – ліпити і відчувати але так несподівано близькими видаються мені шуми І я намагаюсь знайти їх і вони такі такі такі надзвичайні |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13760.html |