| певно, ніхто в житті
не робив тобі так боляче. а я вирвусь на волю і бігтиму, озиратимусь - де там бризки? я з дитячого жовтого кольору бачу звіра таким близьким, зір всміхаючи через скло. а чи важко нам стати істинними? а чи легко нам бути істиною? звірам в душах нема чого їсти, в серці дірка, тепло протекло. у долонях зігріємо відстані, з-поміж пальців розтягнемо відстані, черевиками вдягнемо відстані, терпким запахом втягнемо відстані, ми позначимо простір вісями і підпалемо їх на зло. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14504.html |