| я чую тебе крізь літери, я бачу тебе у звуках.
прогризти б маленькі дірочки у серці блакитного неба. у тиші - скажений вихор, у стукоті крапель - розлука. ти поруч, і кілометрам нічого більше не треба. ти поруч, і кілобайтам нема чого більше нести, збирати гриби інформації, ходити по неї у ліс. по тілі моєму мурашки ідуть і вгризаються вперто у серце,що чує овації, у тебе ховаючи ніс. ти поруч, і кілограми пухкого і білого снігу спадають тобі на плечі, вкривають твоє чоло. у мороку невагомості міцнішає й товщає крига, щоб легше в щілини памяті тобі прослизнути було. листи непомітно очікують, твій голос стискають і подихи. я мушу тебе лишити десь тут, на задвірках вітру, я мушу летіти поруч, щоб час мусив швидше проходити. щоб бачити тебе в звуках, і чути тебе у літерах. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14759.html |