2009-01-12 : олейна : ВІРШІ ДЛЯ ІВИ БОБУЛІНИ

* * * Мені не важливо, чи ти найкращий, і байдуже, чи не такий як усі. Найперше – ти мій, і не інакше. І саме тому – я в твоїй руці. І саме тому ти в руках у мЕне, Я бачу це, не розтуливши повіки. Та ти… не вміщаєшся весь у жменю І я… випускаю тебе навіки. Захочеш – вернися, насмілься – покличеш. Я теж - трохи вільна, не жду у засідці. Несеш Попелюшки мені черевики? Що ж, їх подаруєм цікавій сусідці. * * * Ми слухали різну музику, Читали різні книжки, Облипли різними друзями – зв’язки непристойно тонкі. То як ми разОм тримаємось? Влучними втрапляннями-лУнками? Чи тим, що радісно лаємось - впиваємось поцілунками? Чи тим, що, такі беззахисні, Й так беззастережно віримо? Хоч ми й залишились – невдахами? Хоч будні - й лишилися сірими?

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14785.html